Коберник Галина Іванівна Субота, 18.11.2017, 07:18
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Мої файли [32]
Пошук
Головна » Файли » Мої файли

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК ПО ВИКОРИСТАННЮ НЕВЕРБАЛЬНИХ ЗАСОБІВ КОМУНІКАЦІЇ У РОБОТІ ПЕДАГОГА
17.11.2011, 11:03

 

Савенко  Діана

 

Особливості формування навичок по використанню невербальних засобів комунікації у роботі педагога

 

Пріоритетні завдання сучасного освітнього процесу, важливі як для розвитку суспільства в цілому, так  і для конкретної, висувають особливі вимоги до особистісних і професійних якостей  вчителя. Зміст  професійної діяльності  вчителя складає спілкування з учнями. Експресивність складає більшу частину цього спілкування. У визначенні поняття експресивності ми (слідом за Л.М.Мітіною, І.І.Ридановою, О.О.Леонтьєвим, І.А.Зязюном) виходимо із більш ширшого значення експресії. В нашому розумінні емоційна експресивність – це виразність, закладена в рухах, жестах, ході, в міміці, в інтонаційно-ритмічному малюнку мовлення, що дозволяє передати не лише особливості характеру вчителя, але й зміст його думок, його ставлення до різних соціальних цінностей, його ставлення до учнів та до інших людей та всю широту його переживань. Емоційно багатий вчитель, що володіє прийомами вербального і невербального прояву почуттів та цілеспрямовано застосовує їх у спілкуванні з учнями, оживляє урок, робить його емоційним, експресивним і більш відповідним до процесу природного спілкування.

У сучасній педагогічній психології та педагогіці усвідомлюється необхідність розвитку, одночасно з інтелектуальною сферою, моральної  та емоційної сфери школярів. Особистісний досвід вихованця, його очікування, реакція на поведінку вчителя, психологічна атмосфера в школі виступають важливими компонентами навчально-виховного процесу, мета якого – розвиток особистості школяра. Власне, усвідомлення важливості даних компонентів і призвело до змін у напрямках досліджень по вивченню емоційних аспектів виховання  та  навчання.

У працях Р. Бернса, І. М. Дубровіної, А.К. Маркової зроблено акцент на вивчення емоційного взаємовпливу педагога і школяра. Тим часом дослідження свідчать про існуюче емоційне неблагополуччя учбового процесу. М.П.Фетіскін(1993) виявив стан монотонії (нудьги) у студентів на лекціях багатьох викладачів, у школярів на уроках, в учнів ПТУ.

"Арсенал засобів експресії” – міміки, пантоміміки, виразності мовлення розкривається в роботах, присвячених педагогічному спілкуванню (О.О.Леонтьєв (1974), М.І. Лісіна (1974), А.М. Соломатін (1995), І.М. Юсупов (1991). Т.Г.Сиріцу (1997) виділяє в  своєму дослідженні "ядро” експресивності вчителів, яке утворене, в першу чергу,  гучністю голосу, темпом мовлення,  його виразністю  та  руховою активністю.

І.Д.Бех [4, с.109] вказує, що мовленнєвий вплив, який характеризується емоційністю, викликає у вихованців миттєвий емоційний відгук, емоційне ставлення до предмету обговорення. Це, на думку автора, є проявом явища, згідно з яким для суб’єкта ставлення до інформації опосередковується ставленням до джерела інформації. Тож вихованець сприймає повідомлюваний йому факт, аргумент з певною поправкою на особистість вихователя, його авторитетність, щирість, емоційність, експресивність.

Спираючись на викладений матеріал, вважаємо, що експресивність усного слова обумовлена комплексом невербальних проявів – інтонаційних, мімічних, жестикуляційних. Невербальній експресії належить пріоритет у створенні образу мовця, у відображенні емоцій і почуттів – впевненості і сумнівів, симпатії й антипатії, схвильованості й байдужості, радості й гніву. Невербальна експресія відображає внутрішній світ особистості, є "зовнішньою формою її існування”[3,c.242-243].

На думку І.К.Фрідман [1, с.6], багато хто з педагогів вважає за необхідне створювати "спеціальний” вираз обличчя для того, щоб впливати на дітей. Часто – це суворий вираз обличчя з нахмуреним чолом, зі стиснутими губами, напруженою нижньою щелепою. Ця маска - надуманий образ, який нібито сприяє хорошій поведінці та успішності школярів. Поступово маска наче приростає до обличчя педагога і він завжди видається дітям в цьому створеному ним самим образі.

Численні дослідження з проблеми використання невербальних засобів комунікації в роботі вчителя показують, що учні надають перевагу педагогам з приємним виразом обличчя, з високим рівнем зовнішньої емоційності.

Н.В.Кузьміна [2, с.42] вказує на те, що голос, міміка, жест – необхідні інструменти в оволодінні професійною педагогічною технікою. Надмірна рухливість м’язів очей або обличчя, так само як і їх безжиттєва статичність є серйозною перешкодою у спілкуванні з дітьми.

Виключною силою експресії наділена рука. Вона розвивалась і удосконалювалась разом з психікою людини, виступаючи не лише як знаряддя праці, а і як орган вираження найтонших почуттів, переживань. За словами Т.Я.Елькіса [5, с.121], рука «…набула вищого дару образного вираження людської душі».

В комплексі з іншими невербальними засобами жести використовуються педагогом для забезпечення контролю за діяльністю учнів. В такій функції найчастіше вживаються жести оцінювання, регулювання, дисциплінування.

О.О.Петрова [9, с. 156] дослідила комплекс різних функцій жестикуляції педагога -  виокремивши три групи жестів: загальнокомунікативні, семіотичні і  педагогічні. Останні ж, в свою чергу, виконують такі додаткові  функції  як: 1)мотивації; 2)організації уваги учнів; 3)управління пізнавальною діяльністю школярів; 4)організації й  забезпечення  зворотного  зв’язку;  5)контролю; 6)виховання.

В.А.Кан-Калик [8, с.86] відмічав, що жест є важливим засобом підвищення активності педагогічного спілкування, що його використання суттєво підсилює вербальний вплив і є важливим елементом комунікативної культури педагога. Слід розрізняти жест значимий і жест безглуздий. Якщо перший підвищує ефективність мовленнєвої комунікації педагога, то другий найчастіше відволікає від найбільш суттєвих завдань процесу спілкування.

І.В.Страхов [6, с.80] дійшов висновку, що є так само небажаною як повна статичність педагога (а звідси і відчуття скутості; неприродності його поведінки), так і надмірне жестикулювання, яке знижує ефективність «педагогічної техніки». Жести мають бути педагогічно виправданими, суттєвими, адекватними щодо конкретної психолого-педагогічної ситуації та щодо тих завдань, на виконання яких вони спрямовані, і водночас естетичними, виразними по виконанню.

Одним із етапів нашого дослідження стало вивчення умінь продукування жестів, міміки, інтонації  педагогами в ході їх професійної діяльності. Для цього була розроблена анкета «Самооцінка використання невербальних компонентів мовлення вчителями» в результаті даного анкетування, можемо зробити висновок, що більшість вчителів не завжди планують (продумують) використання окремих жестів на уроці. У більшості випадків відмічено, що використання невербальних засобів комунікації носить мимовільний характер і виконується на інтуїтивному рівні, а відповідно не є ефективно використаним. При цьому необхідність використання невербальних компонентів мовлення усвідомлюється всіма обстежуваними вчителями, більшість відмічали, що вказівний жест при роботі з карткою, схемою чи малюнком не є випадковим, а деякі описово-зображувальні жести продумуються напередодні.

При відповідях на питання чи планують при підготовці до уроку обстежувані вчителі використовувати засоби невербальної комунікації 50% вказали на те, що частіше не продумують, 23 % відмітили, що інколи, а саме тоді, коли виникає необхідність застосування наочних засобів, і лише 27% вказали, що планують це в своїй роботі. 

У відповідях на питання, які були спрямовані на визначення того, чи усвідомлюють педагоги, яким чином створення емоційного фону уроку  залежить від вмілого використання невербальних та паралінгвістичних засобів спілкування – 19% вчителів щиро визнали, що через надмірну емоційність (негативну) «урок починає жити своїм життям», 23% педагогів відповіли, що це буває «інколи». 15% вказали на виникнення відчуття недоречності в появі деяких емоцій (які стають зрозумілими лише тим, хто їх продукує), 27% педагогів вказали, що такі ситуації «інколи» виникають. 12% педагогів визнають, що використовують гучність власного голосу як засіб впливу на школярів у навчальних ситуаціях, 19% вказали, що роблять це «інколи». Не задумується про свою інтонацію на уроці 15% вчителів, і 23% іноді про це згадують. У відповіді на питання про те, чи бувають учні замкнуті, невпевнені, засмучені, плачуть на уроці, 92% вчителів відмітили, що такі ситуації в них не виникають, 8% вказали, що бувають лише «інколи».

Питання, що були направлені на визначення самооцінки педагогів, щодо застосування ними невербальних засобів, а саме жестів, міміки, постави, врахування особливостей просторової організації та візуальних контактів, можемо відмітити, що 27% педагогів не задумуються про те, який мають вираз обличчя в навчальній ситуації, 8% звертають на це свою увагу інколи.

Відповіді на питання, які стосуються використання жестів демонструють, що 27% вчителів не слідкують за тим, які жести супроводжують чи доповнюють їхнє мовлення, 27% інколи звертають на це увагу. При цьому 50% відмічають, що в них виникає відчуття недоречного використання того чи іншого жесту, у 19% вчителів такі відчуття виникають іноді. Взагалі, частіше педагоги відмічають ситуації експромту появи жестів, вказуючи на те, що не відчувають труднощів при продукуванні певних жестів. Вчителі легко формулюють і обґрунтовують необхідність кожного конкретного жесту, його мету, відмічають педагогічну ефективність. Проте  в цілому залишаються незадоволеними своєю жестикуляцією, в них залишається почуття недоречності того чи іншого жесту на уроці.

Про визначення основного робочого місця біля дошки відмічають 55% обстежуваних вчителів, при цьому 19% педагогів відмічають, що це не завжди має бути так. При цьому просторову організацію навчальної ситуації (ходять по класу під час уроку) враховують  54% обстежуваних вчителів, і знову ж 8% кажуть, що весь урок проводять за столом.

23% вчителів не використовують візуальний контакт при спілкуванні з дітьми на уроці, і 31% іноді це роблять.

Можна припустити, що роль просторової організації та візуального контакту розуміють не всі. А якщо і розуміють, то не завжди використовують.  

Відчуття незадоволеності тим, як проводять свій урок визнає 11% вчителів, при цьому 62% визнають це не прямо у відповіді «можливо». І лише 27% задоволені своєю роботою на уроці.

Враховуючи ці дані, можна зробити висновок, що компетенція вчителів щодо застосування невербальних та паралінгвістичних засобів комунікації знаходиться на задовільному рівні.

Проаналізувавши анкети самооцінки вчителів щодо використання невербальних засобів комунікації, актуальність вибраної теми підтвердилася і тому було розроблено комплекс тренінгових вправ «Усвідомлення та формування навичок по використанню невербальних засобів комунікації у роботі вчителя». Форма навчання нових навиків була обрана у вигляді тренінгу по двом причинам, адже це метод активного навчання, направлений на развиток знань, умінь, навичок і соціальних установок. Тренінг достатньо часто використовується, якщо бажаний результат — це не тілько отримання нової информації, але й застосування отриманих знань на практиці[10]. Крім того за даними нещодавно проведеного компанією Келлі Сервісез міжнародного дослідження з питань трудових ресурсів, дев'ять з десяти українців відзначають важливість тренінгів та розвитку своїх здібностей, адже вважають, що знання та навики, якими вони володіють зараз, будуть застарілими і неактуальними через 5 років [7].

Розроблений тренінг тривав 6 днів по 1-1,5 години на базі однієї з НВК міста Рівне. Основна частина тренінгу була спрямована на "програвання” педагогічно доцільних ситуацій застосування невербальних засобів спілкування. Вправи складені з врахуванням специфіки вживання цих засобів у педагогічній діяльності та особливостей їх використання вчителями. Частина вправ розрахована на групові заняття, що передбачає можливість їх розібрання і обговорення цих вправ вчителями між собою. Деякі вправи можна виконувати самостійно, що особливо важливо для вчителів, що зайняті вдосконаленням своєї педагогічної майстерності.

Тренінг  складався з п’яти основних напрямків:

 1) створення умов для звернення учасників до свого досвіду спілкування та ролі емоцій у ньому, виявлення негативних емоцій у власній поведінці, опанування способів взаємодії з негативними емоціями, навчитись викликати позитивні емоції;

 2) зрозуміти роль жестів у педагогічному процесі і навчитись оптимально їх застосовувати;

 3) визначити роль у педагогічному процесі пози, ходи, постави, навчитись правильно їх застосовувати;

4) розширення діапазону інтонаційної виразності, а також допомога учасникам зрозуміти, наскільки адекватно сприймаються їхні інтонації більшістю;

5) усвідомлення ролі просторової організації навчання та контакту очей.

Після проведення тренінгової програми було запропоновано ту ж анкету самооцінки використання невербальних засобів комунікації, яка підтвердила його ефективність.

Отже, в результаті даного дослідження можна зробити висновок, що більшість вчителів експериментальної групи почала звертати увагу на обов’язковість використання невербальних засобів комунікації і думає про їх використання при підготовці до уроків (77%), на відміну від першої зустрічі (23%). Було також відмічено, що використання невербальних засобів комунікації стало носити довільний характер і виконується на когнітивному, а не на інтуїтивному рівні.

І в решті-решт відчуття незадоволеності тим, як проводять свій урок, після проведення тренінгу покращилось: від 15% незадоволених до жодного, а також невизначених у цьому питанні – із 69% до 8%, які пояснюють це тим, що  необхідно більше часу для сприйняття цієї інформації та її використання на практиці.

Отже, система невербальних засобів комунікації є найпростішою і найекономічнішою системою, що усуває зайві формальні засоби та дозволяє досягти однозначності комунікації за умов узагальненого та полісемантичного характеру власне мовленнєвих засобів.

Розвиток дослідницького інтересу до психолого-педагогічної галузі знань про невербальні засоби комунікації сприяє розширенню і поглибленню розуміння ролі невербальної поведінки в мовленнєвій діяльності людини. Фізіологічний взаємозв’язок між вербальними і невербальними компонентами сприяє адекватному сприйняттю і усвідомленню мовленнєво-рухових процесів учасників мовленнєвого спілкування. У навчанні доцільного викорисання засобів невербального спілкування найкращою формою виступає тренінг.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.      Архипова Л.Е. Влияние интонационной выразительности речи на аудирование: Автореф. дис. …канд. психол. наук.- М. 1976.-15с.

2.      Ахманова О.С. О психолингвистике. - М.: Изд-во МГУ, 1978. – 64 с.

3.      Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание: пер с англ. под ред. В.Я.Пилиповского – М.: "Прогресс", 1986 – 422 с.

4.      Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Наук.метод.посіб.- К.: ІЗМН, 1998. – 204с.

5.      Бодалев А.А. Личность и общение: Избранные труды. - М.: Педагогика, 1983. - 271 с.

6.      Борисюк І.В. Форми і функції інтонації українського спонтанного мовлення / Відпов.ред. О.Ф.Пилипенко; АН УРСР Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні., К. Наукова думка. 1990.- 201с.

7.      Значення тренінгів на сучасному ринку праці//Ділова Україна [Електронний ресурс] /— Режим доступу до статті : http://project.ukrinform.ua/news/8693.

8.      Кан-Калик В.А. Основы профессионально-педагогического общения. - Грозный: Изд-во ЧИГУ им. Л.Н.Толстого. 1979. - 138 с.

9.      Петрова Е.А. Жесты в педагогическом процессе. – М.: Московское городское педагогическое общество, 1998.- 222с.

10.  Тренинг//Википедия: свободная энциклопедия [Електронний ресурс] /— Режим доступу до статті : http://ru.wikipedia.org/wiki/Тренинг.

 

Д. Савенко

Особливості формування навичок по використанню невербальних засобів комунікації у роботі педагога

У статті розглядається проблема використання невербальних компонентів мовлення в діяльності педагога та підвищення їх рівня за допомогою тренінгових вправ.

Ключові слова: невербальне спілкування, емоційна інтонація, жести, міміка.

 

В статье анализируется проблема эффективности использования невербальных средств общения в педагогическом процессе. Предлагаются пути повышения эмоционально-мотивационного аспекта вербальных действий в учебно-воспитательном процессе.

Ключевые слова: невербальное общение, эмоциональная интонация, жесты, мимика.

 

 D. Savenko

The article presents the analysis of unverbal means of communicatoin. It is pointed out how to increase both emotional and motiovayed sides of the verbal influence on the process of teaching and instraction.

Keywords: unverbal communications, emotional intonation, gestures, mimicry.

Категорія: Мої файли | Додав: reflekt
Переглядів: 4531 | Завантажень: 0 | Коментарі: 67 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 4
4  
Все для школярів тут: канцелярія, рюкзаки, сумки, пенали та інше необхідне шкільне приладдя Швидко та зручно, а найголовніше за доступними цінами, все це Ви можете придбати в перевіреному інтернет магазині MOYO. https://www.moyo.ua/canctovary/shkolnye_rjukzaki/

3  
http://zhoubaitong.com/home.php?mod=space&uid=359708
http://www.0511top.com/space-uid-107289.html
http://www.baise123.com/space-uid-46893.html
http://www.sanyuanmiye.com/home.php?mod=space&uid=74894
http://premiera-kzn.ru/user/FrankJox/

2  
пиперазин купить в ростове http://ad-viewz.xyz/index.php?link=5217 перекись водорода лечения герпеса генитального
g6687hjhk7

1  
Darius Rucker is a famous country singer, so don't miss the possibility to visit http://dariusruckerconcerts.com - Darius Rucker tickets vegas

Ім`я *:
Email *:
Код *:
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Copyright MyCorp © 2017Зробити безкоштовний сайт з uCoz