Коберник Галина Іванівна Вівторок, 26.09.2017, 17:26
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Мої файли [32]
Пошук
Головна » Файли » Мої файли

ЗАСОБИ НАРОДНОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ЇХ ПЕДАГОГІЧНОЇ КЛАСИФІКАЦІЇ
17.11.2011, 11:47

Ольга Онопрієнко

 

ЗАСОБИ НАРОДНОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ЇХ ПЕДАГОГІЧНОЇ КЛАСИФІКАЦІЇ

 

Постановка проблеми. Народна фізична культура, як і вся культура суспільства, є продуктом творчої діяльності нації. На кожному історичному етапі вона змінюється залежно від особливостей суспільного розвитку кожного народу. В той же час народна фізична культура успадковує характерні національні цінності завдяки збереженню народних традицій і звичаїв, а також збагачується адаптованими чужинецькими запозиченнями. Паралельно з головним своїм завданням – вдосконаленням тіла людини, народна фізична культура суттєво впливає і на духовний світ – світ емоцій, естетичних смаків, етичних і світоуявних складових особистості.

Одначе, сукупність народних фізичних вправ, рухливих ігор, розваг, забав та інших засобів народної фізичної культури, може бути науково досліджена або ефективно використана лише за умови логічно і послідовно побудованої сукупності з розподілом її на конкретні групи та підгрупи за певними ознаками. Отже, всю сукупність засобів народної фізичної культури необхідно систематизувати, розробивши певні критерії її класифікації.

Значення класифікації визначається у першу чергу тим, які ознаки закладені в її основу, а також, в якій мірі визначені класифікаційні ознаки є адекватними і суттєвими з наукової та практичної точок зору [7].

Таким чином, загальновизначальним положенням в теорії класифікації є те, що класифікація має ґрунтуватись на визначенні та встановленні якоїсь ознаки. Визначення основної ознаки, як правило, є результатом довготривалої попередньої роботи. На думку В. Я. Проппа [9], ознаки, за якими здійснюється класифікація, мають відповідати наступним вимогам:

1.    Визначена ознака має відображати в собі суттєві сторони явища, або процесу.

2.    Визначена ознака повинна бути постійною, а не мінливою.

3. Ознака, закладена в основу класифікації, повинна бути сформульована ясно і виключати можливість різноманітного тлумачення.

Коли віднайдені головні ознаки, можна здійснювати класифікацію за декількома можливими варіантами: класифікація здійснюється за наявністю або відсутністю однієї і тієї ж ознаки; за різновидами однієї ознаки; за взаємовиключними ознаками тощо.

З метою адекватного фізичного виховання в народній фізичній культурі використовуються різноманітні засоби, до складу яких входять і ті, що застосовуються в етнопедагогіці. Особливу групу складають специфічні засоби народної фізичної культури, а саме народні ігри, розваги, забави інші фізичні вправи, деякі фактори зовнішнього середовища і гігієнічні фактори. Їх в теорії та методиці фізичного виховання загальноприйнято визначати як засоби фізичного виховання [7], головним з яких є фізична вправа.

Фізичні вправи з цієї точки зору розглядаються як рухові дії людини, які виконуються так, як це необхідно для вирішення завдань фізичного виховання. Л. П. Матвєєв [7] визначає фізичну вправу, як такий різновид рухових дій, які   спрямовані на реалізацію завдань з фізичного виховання і здійснюються згідно його закономірностей.

Одначе не всі рухи і рухові дії можуть бути віднесені до фізичних вправ. Найважливішою ознакою фізичних вправ є відповідність їх форми та змісту сутності фізичного виховання, і його закономірностям. Отже, однією з визначальних ознак фізичних вправ є їх педагогічна спрямованість на вдосконалення тілесних складових особистості людини. Тобто, продуктом діяльності в результаті засвоєння (виконання, оволодіння тощо) фізичних вправ виступають головним чином фізичні якості людини, а також набуті нею знання, вміння і рухові навички. Наступною важливою системоутворюючою ознакою фізичних вправ виступає рухова (фізична) активність людини, яка орієнтована у відповідності із закономірностями фізичного виховання [7]. В. К. Бальсевич, В. О. Запорожанов [4] під фізичною активністю розуміють діяльність індивіда, спрямовану на досягнення фізичних кондицій, необхідних і достатніх для досягнення і підтримання високого рівня здоров'я, фізичного розвитку, фізичної підготовленості людини.

Таким чином, до засобів народної фізичної культури, згідно загальноприйнятих у сучасній теорії фізичної культури концепцій, необхідно віднести специфічні рухові дії, які спрямовані на вирішення завдань фізичного виховання людини, оздоровчі фактори зовнішнього середовища і гігієнічні фактори. Тобто засобами народної фізичної культури є ті структурно-змістовні утворення, які спрямовані на оволодіння і в результаті яких вдосконалюються тілесні складові особистості людини. Іншою визначальною особливістю перерахованих засобів народної фізичної культури виступає фізична активність, яка здійснюється згідно закономірностей фізичного виховання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Спроби класифікації засобів народної фізичної культури, як уже зазначалося були здійснені багатьма дослідниками [1; 2; 3; 8; 10]. Аналіз дослідницьких праць свідчить про те, що за основу їх впорядкування і системного згрупування було взято різноманітні критерії та ознаки. Одначе у більшості випадків, за основу класифікації засобів народної фізичної культури брались чисто формальні ознаки, або малосуттєві критерії. Системи одних класифікацій розглядають засоби народної фізичної культури з точки зору їхнього місця і ролі в житті народу [1; 2], а інші з точки зору їх використання в навчально-виховному процесі [7;4].

Аналіз матеріалів власних досліджень та узагальнення теоретичних концепцій класифікації засобів фізичної культури, дозволяє виділити наступні специфічні групи засобів народної фізичної культури: фізичні вправи, природні оздоровчі фактори середовища і гігієнічні фактори.

Слід зазначити, що найважливішу групу засобів народної фізичної культури складають фізичні вправи. Класифікувати фізичні вправи, на думку Л.П.Матвєєва [7], означає логічно подати їх як певну впорядковану сукупність з подальшим їх розподілом на підгрупи згідно певних ознак.

О. О. Гужаловський [6], наводить інші концептуальні підходи до класифікації всього різноманіття фізичних вправ, де він виділяє їх класифікацію за ознаками анатомічного впливу на організм людини, класифікацію за ознаками переважаючої спрямованості на виховання окремих рухових якостей, класифікацію за ознаками інтенсифікації навантаження тощо.

У зв'язку з відсутністю загальної класифікації всі можливі концептуальні підходи до упорядкування і систематизації засобів народної фізичної культури не заперечують, а лише доповнюють один одного, допомагаючи у своїй сукупності орієнтуватися в реальному різноманітті явищ, їх властивостей і відношень, адекватно реалізувати діяльність, спрямовану на її використання.

Формування цілей статті. Провести аналіз основних концептуальних підходів до класифікації засобів фізичного виховання; узагальнити теоретико-методичні основи класифікації народної фізичної культури; систематизувати всю різноманітність народних фізичних вправ, рухливих ігор, розваг, забав; врахувати об'єктивні критерії та ознаки їх функціонування в суспільстві.

Результати досліджень. Як стверджують фахівці [7; 8; 10], серед українців най­поширенішими засобами народної фізичної культури були ігри, забави та розваги. Однак, в сучасній науковій літературі чіткого визначення цих понять, які б показали їх суть і особливості, знайти не вдалося. В "Словнику української мови" поняття "гра" пояснюється як дія за значенням "гратися", яка у свою чергу означає – проводити час, забавляючись, розважаючись. Отже з пояснень словника випливає, що такі поняття як "гра", "забава", "розвага" можна вважати синонімами.

Аналіз тлумачень в словниках і досвіду фахівців у сфері фізичного виховання наводить на думку, що поняття "гра", "розвага", "забава" слід чітко розрізняти, а тому необхідно дати визначення кожному з цих понять. На нашу думку:

- гра – це специфічна рухова діяльність за встановленими правилами, яка спрямована на досягнення перемоги;

         - забава – це специфічна рухова діяльність за встановленим порядком дій, яка спрямована на задоволення природної потреби людини в руховій активності;

- розвага – це специфічна рухова діяльність, яка не обмежується встановленими правилами чи порядком дій і спрямована на задоволення потреби людини потішитися, розвеселитися.

Спадок українського ігрового фольклору надзвичайно багатий і різноманітний. Слід зазначити що всього відомо понад 600 українських народних ігор, розваг і забав, які записані в Україні в різні часи [8; 9].

Українські народні ігри, забави та розваги настільки різноманітні, що важко в одній класифікації показати всі особливості кожної з них. Тому і не дивно, що різні дослідники класифікують і систематизують їх за різними ознаками. Так, одні автори систематизують ігри, розваги та забави за використанням в них певного оснащення (з предметами і без них) і за періодом їх проведення (весняні, літні, осінні) [10; 8]. Г. Воробей – за віковим поділом (молодші школяри, підлітки, старші школяри) [5], А. Цьось – за спрямованістю їх впливу на розвиток фізичних якостей [12]. Однак, такий підхід до систематизації даних засобів народної фізичної культури є однобоким і не може повністю охарактеризувати кожного з них.

На підставі зібраного матеріалу та його аналізу нами розроблені теоретико-методичні критерії класифікації українських народних ігор, розваг та забав у багатстві форм їх організації та типів ігрових сюжетів.

Як уже зазначалося все багатство українського ігрового фольклору доцільно розподілити на три розділи за ознаками наявності, або відсутності змагальної діяльності і сюжету.

Рухові забави в своїй сукупності відображають історичні, соціальні, сімейно-побутові стосунки, а також мотиви, зв'язані з народними віруваннями та традиціями. За ознаками сюжетного характеру вони поділяються на три підгрупи:

1) драматичні забави - представляють закінчені ігрові дійства з традиційними діалогами та ігровими ролями, визначеним перебігом подій у забаві;

2) хореогенні забави, переважаючий зміст яких складають танці і   танцювальні  дії з пісенним супроводом – хороводи "Кострубонька", "Кривий танець", "Вербова дощечка";

3) імітаційні забави відображають характерні рухи та поведінку птахів і тварин ("Ворона", "Перепілонька"), природні явища ("Метелиця", "Дощ", "Шум").

Аналіз праць етнографів та фольклористів дозволяє стверджувати, що українська народна фізична культура крім ігор, забав та розваг включає в себе різноманітні фізичні вправи, різновиди боротьби, танці, способи загартовування, вимоги гігієни, які проводилися як під час свят, так і в будні.

Отже, розглядаючи боротьбу, як засіб фізичної культури українського народу можна визначити, що боротьба – це специфічна рухова діяльність за встановленими правилами, яка пов'язана із силовою протидією і спрямована на досягнення перемоги. Крім того, боротьбу можна розглядати як вид бойового мистецтва, як військово-прикладну діяльність. Усі ці змагання з боротьби можуть проводитися і як поодинокі, і як групові.

Класифікувати народні танці з точки зору народної фізичної культури, очевидно, доцільно за їх ритмічною структурою. Таким чином, танець – це специфічна рухова діяльність з чітко вираженою ритмічною структурою і музичним супроводом за встановленим порядком дій, яка спрямована на задоволення природної потреби людини в руховій активності.

До засобів народної фізичної культури слід причислити і різноманітні способи загартування. Загартування – це використання сил природи та штучно створених умов з метою підвищення резистентності організму. В житті українського народу загартування займало чільне місце. Дія сонця, води та повітря на організм людини надзвичайно цінувалася, а магічні обрядодії з цими силами природи виступали як своєрідні процедури, або ритуали загартування.

Своє місце серед засобів народної фізичної культури посідають і гігієнічні чинники, перш за все, такі як: режим дня, режим праці та відпочинку, режим та норми харчування, особиста гігієна та інше. І хоча їх не можна розглядати як своєрідний вид рухової активності, але не враховувати їх вплив на формування особистості, зміцнення її здоров'я було б неправильно.

Таким чином, хоча оздоровчі фактори зовнішнього середовища і гігієнічні фактори не є найважливішими специфічними засобами української народної фізичної культури, їхнє велике значення для формування здоров'я людини, загартування та підвищення працездатності є незаперечним.

Саме тому, поряд з головним засобом народної фізичної культури –фізичними вправами, в класифікації відводиться місце і для оздоровчих факторів зовнішнього середовища та гігієнічних факторів.

Висновки. Таким чином, запропоновані теоретико-методичні основи класифікації засобів української народної фізичної культури за умови відсутності загальновизнаної класифікації, ґрунтуються на визначенні багаторівневої структури класифікаційних критеріїв-ознак. Це дає змогу відобразити в класифікації, розробленій на підставі вищенаведених положень, практично всі існуючі засоби народної фізичної культури, як педагогічного явища.

Перспективи подальшого розвитку подальше дослідження передбачається провести у більш досконалому напрямку вивчення проблеми з формування фізичної культури студентської молоді у системі позааудиторної роботи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Абсалямов, Т. Ш. Национальные виды спорта в РСФСР [Текст]: учебник / Т. Ш. Абсалямов. – М.: Знание, 1967. – 56 с.

2. Агапов, Ф. А. Физическая культура и спорт у горских народов Северного Кавказа [Текст]: учебник / Ф. А. Агапов. – Махачкала: Учпедгиз, 1971. – 235 с.

3. Аслаханов, С. Народные подвижные игры и физические упражнения как средство повышения эффективности уроков физической культуры [Текст] / С. А. Аслаханов // Теория и практика физической культуры.– 1991. – № 12. – С. 43 – 45.

4. Бальсевич, В. К. Физическая активность человека [Текст] / В. К. Бальсевич,  В. О. Запорожанов. – К.: Здоров’я, 1987. – 224 с.

5. Воробей Г. Фізичне виховання молодших школярів [Текст]: навчальні програми / Г. Воробей. – Івано-Франківськ, 1993. – 144 с.

6. Гужаловський О. О. Основы теории и методики физической культуры [Текст]: учебник для техникумов физической культуры / О. О. Гужаловський. – М.: Фізкультура и спорт, 1986. – 352 с.

7. Матвеев, Л. П. Теорія и методика физической культуры: общие основы теории и методики физического воспитания; теоретико-методические аспекты спорта и профессионально-прикладных форм физической культуры [Текст]: учеб. для ин-тов физ. Культуры /  Л. П.  Матвеев. – М.: Фізкультура и спорт, 1991. – 543 с.

8. Мотукеев, Б. Методика классификации национальных средств физического воспитания для направленного их использования в педагогическом процессе [Текст] / Б. Мотукеев // Теория и практика физической культуры.– 1987. – № 2. – С. 10 – 11.

9. Пропп, В. Принципы классификации фольклорних жанров [Текст] / В.  Пропп // Фольклор и действительность:  Избранные статьи. – М.: Наука. – 1976. – С. 34 - 35. 

10. Приступа, Є. Н. Становлення і розвиток педагогічних основ української народної фізичної культури: дис. докт. пед. наук: 13.00.01 /  Приступа Євген Никодимович. – Львів, 1995. – 367 с.

11. Тер-Ованесян А. А. Педагогические основы физического воспитания [Текст]: учебник / А. А. Тер-Ованесян. – М.: Фізкультура и спорт, 1978. – 206 с.

12. Цьось А. В. Українські народні ігри та забави [Текст]: навч. посіб. / А. В. Цьось. – Луцьк: Надстир’я, 1994. – 96 с.

 

 

Ольга Онопрієнко

Засоби народної фізичної культури та теоретико-методичні основи їх педагогічної класифікації

У статті проведений аналіз основних концептуальних підходів до класифікації засобів фізичного виховання, узагальнено теоретико-методичні основи класифікації народної фізичної культури, систематизовано різноманітність народних фізичних вправ, рухливих ігор, розваг, забав.

Ключові слова: народна фізична культура, фізичне виховання, фізичні вправи, ігри.

 

Ольга Оноприєнко

Средства народной физической культуры  та теоретико-методические основы их педагогической класификации

В статье проведенный анализ основных концептуальных подходов к классификации средств физического воспитания, обобщены теоретико-методические основы классификации народной физической культуры, систематизировано разнообразие народных физических упражнений, подвижных игр, развлечений, забав.

Ключевые слова: народная физическая культура, физическое воспитание, физические упражнения, игры.

 

Onoprienko О. M.

Means of folk physical culture and theoretical-methodological basis of pedagogical classification 

The article offers analysis of conceptual approaches to ways of physical training classification. The article generalizes theoretical-methodological basis for folk physical culture classification. Variety of folk physical exercises, motion games and entertainments is systematized in the article.  

Key words: folk physical culture, physical training, physical exercises, games.

 

Категорія: Мої файли | Додав: reflekt
Переглядів: 12123 | Завантажень: 0 | Коментарі: 12 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Copyright MyCorp © 2017Зробити безкоштовний сайт з uCoz