Г.І.Коберник, О.М.Коберник

Стаття присвячена проблемі формування професійних якостей майбутнього вчителя в процесі застосування інтерактивних технологій навчання.

Статья посвящена проблеме формирования профессиональных качеств будущого учителя в процессе использования интерактивных технологий обучения.

The article is devoted to the problem of professional skills formation of a teacher of a modern general school in the conditions of interactive educational technologies.

Однією з актуальних проблем сьогодення є піднесення ролі вищої педагогічної освіти як одного із визначальних чинників прискорення соціального розвитку суспільства. Головною метою системи вищої педагогічної освіти є професійна підготовка вчителів високої кваліфікації згідно з соціальним замовленням. Тому в останні роки переглядається система педагогічної освіти в Україні, яка здебільшого була спрямована на оволодіння знаннями і вміннями з окремих спеціальних дисциплін і не завжди забезпечувала професійну підготовленість учителя до цілісного гуманно-демократичного виховання учнів і творчого самовдосконалення власної особистості.

 Гуманістичні цінності шкільної освіти зумовили зміну авторитарно-дисциплінарної моделі навчання на особистісно-орієнтовану, сутнісними ознаками якої є навчання і виховання учнів з максимально можливою індивідуалізацією, створенням умов для саморозвитку і самоактуалізації, осмисленого визначення своїх можливостей і життєвих цілей.  Особистісно-орієнтована система навчання об'єктивно змінює позицію учнів і вчителів у їх взаємодії, утверджує не рольове, а особистісне спілкування, зумовлює потребу діалогу, дискусій, обміну думками, враженнями, моделювання життєвих ситуацій, стимулює розвиток критичного мислення.

Сучасній школі потрібен вчитель, який готовий і здатний здійснювати особистісно-орієнтоване навчання та виховання, тобто застосовувати систему багатоваріантних методик і технологій, проявляти творчий підхід до організації навчально-виховного процесу на різних рівнях складності,  реалізовувати цілісне гуманно-демократичне виховання учнів і домагатися постійного самовдосконалення  власної особистості. 

Слідом за К.Д.Ушинським чимало знаменитих педагогів повторювали думку: "Особистість може виховати лише особистість".  Отже, найважливіші цінності освіти: не тільки дитина, а й педагог, який здатний до розвитку задатків, таланту і всього того, чим наділила її природа, соціального захисту, збереження індивідуальності. Тому особистісно-орієнтована підготовка в шкільній і педагогічній освіті взаємозв'язані.

Майбутній учитель як суб’єкт інноваційної діяльності та її організатор має усвідомити, що в професійній діяльності він вступає у взаємодію з іншими членами педагогічного співтовариства в процесі створення, використання і розповсюдження інновацій, він обговорює зміст нововведення і ті зміни, які можуть відбуватися в предметах, свідомості, традиціях і таке інше. Але інновація виникає не сама по собі, а в результаті того, що людина (учитель як суб'єкт педагогічної інновації) постійно проявляє дослідницький інтерес до тих або інших педагогічних явищ, які стали для нього проблематичними, викликають внутрішню напругу, примушують думати і діяти, відповідати на них своїми інноваціями. Ці явища можуть виникати не тільки в оточуючому середовищі, а і в самій людині, в сфері її цінностей і потреб.

Одним з продуктивних видів особистісно-орієнтованих технологій навчання, за яких створюються сприятливі умови для формування професійних якостей майбутнього вчителя, є інтерактивні методики.

Власний багаторічний досвід застосування інтерактивних методик у вищій педагогічній школі, як і відгуки вчителів-практиків, які пройшли курс підготовки та тренінги у Науково-методичному центрі інноваційних освітніх технологій Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, свідчать, що саме інтерактивне навчання дає змогу учням і студентам стати іншими - вільними, толерантними, розкутими, оптимістично налаштованими, готовими долати труднощі навчання й життя.

Термін «інтерактивна педагогіка» є порівняно новим. За результатами дослідженнь О.І.Пометун його ввів у 1975 р. німецький дослідник Ганс Фріц.  

 Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається завдяки постійній, активній взаємодії всіх учнів. Це співпраця, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у дії), де і учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання і розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що знають, уміють і здійснюють. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання пробле­ми на основі аналізу обставин і відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню вмінь та навичок, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогові стати справжнім лідером дитячого колективу[1].

Інтерактивність у навчанні можна пояснити як здатність до взаємодії, перебування в режимі бесіди, діалогу, дії. Відповідно, у дослівному розумінні, інтерактивною  можна назвати методику, у якій той, хто навчається, є активним учасником, адже постійно: говорить, керує, моделює, пише, малює тощо, тобто не виступає слухачем, спостерігачем, а бере безпосередню участь у тому, що відбувається.

За умов інтерактивного навчання особа сприймає себе позитивно, відкрита життєвим ситуаціям, приймає рішення, діє вільно, невимушено, незалежно від когось чи чогось, безпосередня, доброзичлива, поважає творчий підхід, не лякається спонтанних рішень.

Одним із шляхів подолання необізнаності вчителів з  інтерактивними технологіями навчання, є їх використання у професійній підготовці майбутніх педагогів у ВНЗ, що може стати добрим тренінгом. Побувавши сам учасником таких технологій навчання, студент, працюючи вчителем, зможе сміливо сам їх упроваджувати в практику своєї роботи, для нього не буде ніяких таємниць в організації такої роботи, ніщо не буде для нього новим, він зможе творчо наслідувати своїх наставників-викладачів. До того ж студент з перших днів навчання стає вчителем, викладаючи матеріал, який щойно засвоїв, своїм товаришам в процесі застосування таких технологій, як «робота в парах», «малих групах», «два – чотири – всі разом», «ажурна пилка», «метод прес» і т. п. За умов традиційної підготовки вчителів він робить таку спробу тільки під час педагогічної практики і то від випадку до випадку.

 За умов інтерактивного навчання створюється найважливіше середовище духовно-особистісного та соціального прояву людини; воно забезпечує самовираження особистості, розвиває та збагачує її свідомість. Водночас спілкування, в яке вступає студент, є активним засобом педагогічного впливу, студент в ньому не як пасивний об'єкт виховного впливу, а як активний творчий суб'єкт із власним почуттям гідності, поваги й власної позиції "Я". Саме тому  інтерактивні технології в професійній підготовці вчителя пов'язані з переходом від системи понять "суб'єкт - об'єкт" до системи "суб'єкт - суб'єкт".

 Навчально-пізнавальна діяльність в умовах інтерактивного навчання створює доброзичливий психологічний клімат, студенти  непримусово, вільно висловлюють свої думки, почуваючи себе розкуто.  Таке навчання дає змогу згармонізувати загальнокультурні, психолого-педагогічні і методичні знання, уміння, способи діяльності, посилити їх професійну спрямованість, забезпечити фундаментальність базової підготовки, зміну об'єктів моніторинга, створення умов для персоніфікованої педагогічної освіти.

 Нагромаджений в Україні та за кордоном досвід переконливо свідчить, що інтерактивні технології навчання сприяють інтенсифікації та оптимізації навчального процесу. Вони дають змогу майбутнім учителям здобути такі необхідні професійні якості, як:

 • здатність вільно висловлювати власну думку, правильно її формулювати, аргументовано відстоювати свою точку зору, активно вступати в дискусію;

• вміти слухати іншу людину, поважати альтернативну думку;

• моделювати різні педагогічні ситуації, збагачувати власний соціальний досвід через включення в різні життєві ситуації і переживати їх;

• будувати конструктивні відносини в групі, визначати своє місце в ній, уникати конфліктів, розв'язувати їх, шукати компроміси, прагнути до діалогу;

• аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу;

• знаходити спільне розв'язання проблеми;

• розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт;

• бути толерантним.

Крім того, використання інтерактивних методик дає можливість реалізувати ідею педагогічної взаємодії на рівні співробітництва і співтворчості тих, хто навчає, і тих, хто навчається, вчить їх конструктивному діалогу, сприяє оздоровленню психологічного клімату на занятті, створює доброзичливу атмосферу.

Такі методики дають змогу розвивати творче мислення студентів шляхом залучення до інтенсивної пізнавальної діяльності, формувати у них педагогічні вміння і навички. Водночас інтерактивні технології навчання викликають постійний інтерес студентів до навчання, стимулюють творчу активність та забезпечують розвиток творчою потенціалу майбутніх учителів.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури та експериментального дослідження ми прийшли до висновку, що інтерактивні технології навчання мають великі можливості для формування необхідних для педагога рис толерантності: 1) високий рівень знань, вмінь і навичок шанобливого ставлення до „Іншого” в ході міжособистісної взаємодії та спілкування; 2) володіння моральними принципами та прийомами спілкування; 3) здатності до цілісного сприйняття „Іншого” з розумінням його специфічних характеристик як проявів індивідуальності та неповторності; 4) емоційно-вольову готовність до критичного діалогу з „Іншим”; 5) готовності до компромісу та бажанням частково поступитися власними інтересами для подолання й попередження конфлікту; 6) усвідомлення потреби у критичному ставленні до себе як до „Іншого” для подальшого особистісного самовдосконалення.

В процесі інтерактивного навчання  майбутніх педагогів розв’язуються й такі основні завдання соціального самоствердження:

- підвищення загальної культури особистості педагога (культури мислення, мовлення, спілкування);

- включення  студентів у процес взаємодії з оточуючими людьми для задоволення їх потреби у спілкуванні;

- розвиток техніки спілкування і взаємодії, здібностей, почуттів, переконань, умінь стверджувати довірливі взаємовідносини як вищу цінність спілкування;

- формування риторичних знань, умінь і навичок (культури високого красномовства) на базі підвищення їх мовленнєвої культури (Г.М.Сагач).

В процесі застосування інтерактивних технологій навчання в студентів формуються афективний, когнітивний, аксіологічний і праксеологічний компоненти життєвої активності як інтегральної якості особистості, що проявляється в єдності знань, ціннісних орієнтацій і готовності до певних дій і поведінки в конкретному виді життєдіяльності.

Викладач у процесі  спілкування, що створюється за умов інтерактивних технологій навчання, своїми діями  формує і підтримує у студентів  самоповагу, яка відображає те, наскільки вони приймають себе такими, якими вони є.

 Задаволеність собою у цілому, тобто достатньо висока самоповага – це наслідок високої самооцінки тих своїх якостей, які людина вважає найважливішими. Індивіди з високою самоповагою більш самостійні і менш навіювані. Позитивно ставлячись до себе, вони, як правило, добре "приймають” і оточуючих, тоді як негативне ставлення до себе часто поєднується з недовірливим чи недоброзичливим ставленням до інших людей. Висока самоповага вкрай необхідна для всього процесу розвитку особистості і для її соціалізації зокрема.

Оскільки висока самоповага асоціюється з позитивними, а низька – з негативними емоціями, мотив самоповаги – це особиста потреба людини зробити максимальним переживання позитивних і мінімальним – негативних самоставлень. Слід зазначити, що висока самоповага – не синонім зазнайства, зарозумілості чи несамокритичності. Педагог з високою самоповагою не вважає себе кращим за інших, а просто вірить у себе і в те, що можна подолати свої недоліки.

Низька самоповага, навпаки, передбачає почуття неповноцінності, недостойності, що справляє негативний вплив на психічне самопочуття і соціальну поведінку особистості. Для вчителів із заниженою самоповагою характерна загальна неспокійність образу ”Я” і думки про себе. Вони особливо чутливі до всього, що зачіпає їх самооцінку. Такі педагоги хворобливо реагують на критику, гостро переживають, якщо вони виявляють у собі якийсь недолік. Їх більше, ніж інших, хвилює погана думка про них оточуючих.  

 Занижена самоповага і комунікативні труднощі знижують і соціальну активність майбутнього педагога.

У процесі інтерактивної професійної підготовки у майбутнього педагога утверджується ставлення до себе як до значущої особистості, формується позитивна особистісна сутність, постійно задовольняється його потреба в особистісній безпеці.

 Застосування інтерактивних технологій навчання у вищих педагогічних закладах розв’язує ще одне з головних завдань - підготовку студентів до впровадження таких технологій у майбутній професійній діяльності.  Зокрема формується операційно-діяльнісний компонент їх готовності, розкривається їх педагогічна майстерність, реалізується досвід, який вони засвоїли, вивчаючи цикл фундаментальних, психолого-педагогічних та фахових дисциплін в процесі інтерактивного навчання. Закінчивши вищий навчальний заклад, такий випускник не тільки готовий до педагогічної взаємодії з учнем, а й знає як організувати взаємодію учнів на уроці.

  Отже, в процесі активного й цілеспрямованого  застосування інтерактивних технологій забезпечується формування системи професійних якостей майбутнього вчителя у кожного студента з перших і до останніх днів його навчання в педагогічному навчальному закладі.

Список використаних джерел:

>